Folgen
-
Ґевін Різ — експерт із травми, старший радник з навчальних програм та інновацій у Дарт Центрі журналістики та травми. Протягом багатьох років працював на групах із запобігання травми, виробленню стійкості та проводив тренінги для журналістів, документалістів про те, як правильно записувати інтерв’ю з людьми після травматичного досвіду. Щоб людина вам відкрилася, то потрібно створити такий простір, атмосферу при спілкуванні, де вона відчує повагу до неї та самостійно захоче розповісти про те, що пережила. Якщо перед вами ваш друг або родич, то ви будете з ними спілкуватися вже не із позиції журналіста. Ґевін Різ нагадує, що і тут діє той самий принцип — ви не повинні змушувати інших говорити. Іноді вам може здаватися, що вашому близькому обов’язково треба виговоритися, щоб позбавитися емоційного тягарю та важких спогадів. Але дехто вважає за краще не говорити. Тому ви завжди маєте залишати вибір за людиною розповідати про свій досвід або ні.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Ґевіном Різом про природу травми та необхідність повернення відчуття контролю людині після важкого досвіду, стійкість як набуту рису, чи всі українці є травмованими, як не порівнювати трагедії та найбільшу помилку при спілкуванні із людиною, яка переживає втрату.
-
Gavin Rees is a trauma expert and the Senior Advisor for Training and Innovation at the Dart Center for Journalism and Trauma. For many years, he has worked with groups on trauma prevention, resilience building, and conducted training sessions for journalists and documentary filmmakers on how to properly conduct interviews with people who have experienced traumatic events. To get someone to open up, you need to create an environment and atmosphere during the conversation where they feel respected and want to share their experiences willingly. If the person in front of you is a friend or relative, you will be interacting with them not as a journalist. Gavin Rees reminds us that the same principle applies here — you should not force others to talk. Sometimes you may feel that your loved one absolutely needs to talk to relieve their emotional burden and painful memories. But some people prefer not to talk. Therefore, you must always leave the choice to the person whether to share their experience or not.
Journalist Nataliya Gumenyuk talks with Gavin Rees about the nature of trauma and the necessity of regaining a sense of control for a person after a difficult experience, resilience as an acquired trait, whether all Ukrainians are traumatized, how to avoid comparing tragedies, and the biggest mistake when communicating with someone who is grieving.
-
Fehlende Folgen?
-
Борис Ґудзяк — архієпископ і митрополит Філадельфійської митрополії Української греко-католицької церкви, президент Українського католицького університету. Він вважає, що в США для більшості американців немає моральної дилеми щодо того, хто є правим в російсько-українській війні. Така однозначність стала основною причиною об’єднання багатьох людей довкола підтримки України. Зараз настав етап від дуже загальних, чорно-білих оцінок переходити до конкретики, розповідати про окремі випадки російської агресії, щоб наблизитися до рівня людини та її особистого досвіду. Сам Ґудзяк також спілкується із американськими політиками із різних кіл. Зокрема, він мав зустріч із кандидатом у віцепрезиденти від Республіканської партії Джей Ді Венсом. Висловлювання напарника колишнього президента Дональда Трампа віддзеркалюють чи не найрадикальнішу позицію політиків у Вашингтоні щодо припинення допомоги Україні та заморожування конфлікту. Свою зустріч із Венсом Ґудзяк оцінив як непродуктивну. Але той є впливовим політиком, в разі обрання Трампа новим президентом США його вплив збільшиться. Тому українці мають, за словами архієпископа, допомогти Венсу зрозуміти реальність. Не займати позицію ображених Ґудзяк рекомендує і в комунікаціях із Папою Римським, який двічі на тиждень у своїх проповідях згадує про терпіння українців та просить про солідарність із ними.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із архієпископом Борисом Ґудзяком про його враження від поїздки півднем та сходом України, чого може не розуміти понтифік, про приреченість України на сусідство із Росією, про травму війни та неможливість співіснування ненависті та миру.
-
Роман Ващук — колишній канадський дипломат, а з 2022 року бізнес-омбудсмен в Україні. Він бачить, що за останні десять років в Україні рівень дрібної корупції зменшився. Але донині залишається проблема ручного управління в фіскальних структурах. Країна, яка рухається до Євросоюзу, має відійти від традиції персоналізованого підходу до влади з ручним управлінням державними коштами. Також він вважає, що треба надати держслужбовцям більше волі та простору для ухвалень ними необхідних рішень для відновлення країни. Адже українські чиновники постійно думають про те, щоб їхній підпис не став у майбутньому приводом для кримінальних справ проти них. Пригадуючи власний досвід роботи у різних посольствах та державних установах Канади, Ващук боявся насамперед помилки, яка могла б стати руйнівною для його проєктів. Але щоб прийшли і просто посадили його до в’язниці за його рішення, то ні він, ні будь-який інший канадський держслужбовець про це не думав. Однак українські держслужбовці думають про це постійно.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Романом Ващуком про бізнес в Україні під час війни, необхідність заплатити українцям за відмову від тіньових схем, економічне бронювання, можливості збільшення Канадою підтримки України, українську діаспору в Канаді та нормальність країни під час повномасштабного вторгнення.
-
В український прокат виходить документальний фільм «Мирні люди». Його режисерка Оксана Карпович особисто прослухала понад 30 годин перехоплень приватних телефонних розмов солдат РФ із їхніми родичами. Ці аудіо не є засекреченими, вони викладалися протягом першого року повномасштабного вторгнення на офіційних сторінках українських спецслужб. Розмови російських солдат проходять на тлі кадрів з деокупованих територій Київщини, Харківщини, Миколаївщини та Донеччини. Понівечених тіл у фільмі немає, самих росіян показують лише в кінці фільму. За словами Карпович, ідеєю «Мирних людей» було відтворити стан когнітивного дисонансу. «Ми зробили певну послугу росіянам, створивши цей фільм. Ми створили їхній чесний портрет, який вони б не наважилися про себе зробити», — каже режисерка.
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Оксаною Карпович про багатогодинні розмови російських солдат та що особисто її в них вразило, що не потрапило в фільм, як тема мародерства може стати окремою стрічкою та що режисерці допомогло справитися із власними емоціями від побаченого та почутого.
-
Тимофій Брік — український соціолог, ректор університету Київська школа економіки. Він впевнений, що українське суспільство не є таким вже і розколотим, як про це пишуть медіа. Пам’ять про Помаранчеву революцію та мапи, на яких країну ділили на частини через голосування за різних кандидатів в президенти, багатьох робить упередженими. Часто люди воліють бачити розколи в усьому. Брік наводить приклад із питанням щодо вступу в НАТО. Історично частина українців була за приєднання до Альянсу, інша — проти. Але через зміну контексту, початок великої війни більшість українців зараз вже підтримує вступ до НАТО. «Бачити ці розколи? Вчора були, а сьогодні їх немає. Те, що громадська думка різноманітна, то це ознака різноманітності нашого суспільства. Але це не є розколом», —.говорить соціолог.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Тимофієм Бріком про ризики для українського суспільства та що може зменшити ймовірність конфліктів всередині нього, чому він не очікує соціального вибуху після прийняття закону про заборону релігійних організацій, керівний центр яких знаходиться у державі-агресорі, та його скепсис щодо громадської думки.
-
Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль запропонував створити консультативну групу з Північною Кореєю, щоб знайти шляхи зниження напруги між країнами та відновлення економічної співпраці. З боку КНДР очікують лише одного — почати ядерне роззброєння.
Наразі відносини між державами загострилися як ніколи. На початку 2024 року лідер КНДР Кім Чен Ин назвав Південну Корею «головним ворогом», заявив, що об’єднання в єдину Корею неможливо і розірвав угоди про економічне співробітництво з нею. КНДР постійно запускає кулі із сміттям на територію Республіки Корея, обстрілює прикордоння сусідньої держави та відправляє супутники-шпигуни. Водночас Північна Корея продовжує розвивати свою ядерну програму та збройний потенціал, заради чого вона укріплює стосунки, зокрема, із Росією. Москва отримує зброю від Пхеньяна, зокрема, і балістичні ракети, якими завдає ударів по Україні. Щодо Північної Кореї, то експерти кажуть про отримання від Москви різних військових технологій. Але не тільки це. Росія відправила першу партію свійських тварин — майже 500 кіз — до КНДР через брак продовольства в Північній Кореї.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із юристом-аналітиком із Сеула Ітаном Хі-Сок Шіном про ослаблення зв’язку між Південною та Північною Кореєю, що саме забезпечило існування КНДР та роботу ГУЛАГів на її території, дружбу КНДР із Росією та як зараз ставляться корейці до японців, які колонізували Корею протягом 35 років.
-
South Korean President Yoon Suk Yeol has proposed creating a consultative group with North Korea to find ways to reduce tensions between the countries and restore economic cooperation. From the DPRK side, they expect only one thing - to start nuclear disarmament.
Currently, relations between the states have become astense as ever. At the beginning of 2024, North Korean leader Kim Jong Un called South Korea "the main enemy," stated that unification into a single Korea is impossible and terminated economic cooperation agreements with it. The DPRK constantly launches garbage balloons into the territory of the Republic of Korea, shells the border of the neighboring state, and sends spy satellites. At the same time, North Korea continues to develop its nuclear program and military potential, for which it strengthens relations, in particular, with Russia. Moscow receives weapons from Pyongyang, including ballistic missiles, which it uses to strike Ukraine. As for North Korea, experts say about receiving various military technologies from Moscow. But that's not all. Russia sent the first batch of domestic animals - almost 500 goats - to the DPRK due to the lack of food in North Korea.
Journalist Nataliya Gumenyuk talks to Seoul-based legalanalyst Ethan Hee-Seok Shin about the weakening of ties between South Korea and North Korea, what exactly ensured the existence of the DPRK and the operation of the Gulag on its territory, the friendship of the DPRK with Russia, and how Koreans now feel about the Japanese who colonized Korea for 35 years.
-
Максим Єлігулашвілі — фасилітатор діалогів, експерт Інституту миру і порозуміння та член правозахисної коаліції «Україна. П’ята ранку». Він модерував публічні дискусії, які проводила «Лабораторія журналістики суспільного значення» в різних регіонах України цього літа. Зокрема, жителі Авдіївки говорили про те, з чим вони можуть ідентифікувати себе після знищення та окупації міста та на чому починати його відновлення. Мешканці Ягідного на Чернігівщині говорили про пам’ять про воєнний злочин росіян в їхньому селі, дикість «туристичного маршруту» в Ягідному та обов’язкове називання імен всіх свідків тих подій як вид меморіалізації. На півдні країни під час таун холів точилися дискусії щодо пасток сприйняття колабораціонізму, кого треба обов’язково карати за співпрацю із країною-агресоркою та як краще взаємодіяти прокуратурі та поліції із вцілілими після воєнних злочинів та їхніми родичами. Після деяких дискусій пристрій Максима Єлігулашвілі, який відслідковує фізичні показники його тіла, показував цифри ніби він тільки що пробіг 15 кілометрів.
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Єлігулашвілі про символи та об’єкти, на яких можна відновлювати знищені міста та села, пошуки малих знаків пам’яті про воєнний злочин у підвалі школи в Ягідному, пастку закапсулюватися в своєму болю, чи треба судити за продаж помідорів на ринку росіянам та золоті кеди як спосіб зберегти власну вітальність.
-
Колумбійська журналістка Каталіна Гомес постійно проживає в Тегерані з 2007 року. В Іран вона потрапила через свою одержимість Близькім Сходом. Її спеціалізація – репортажі з військових конфліктів в цьому регіоні. Вона писала статті про війну в Сирії та секторі Газа, війну проти ІДІЛу в Іраку та криваву битву за Мосул. Також Гомес висвітлювала кілька президентських виборів в Ірані та масові протести під час Зеленої революції в Ірані у 2009 році. Коли Росія розпочала війну в Україні в 2014 році, Каталіна не приїхала сюди. Вона не знала регіон і тоді писала виключно про Сирію та Ірак. Але після повномасштабного вторгнення вона регулярно їздить на передову для репортажів та навіть частково проживає в Києві. Свій перший місяць постійного проживання в українській столиці в травні 2023 року вона порівнює із «Зоряними війнами». Тоді Росія практично щоночі запускала ракети по Києву, щоб виявити системи ППО і знищити їх. В червні 2023 року журналістка вижила під час російського ракетного удару по піцерії «RIA» в Краматорську. Її подруга, українська письменниця Вікторія Амеліна, яка сиділа з Каталіною за одним столиком, загинула.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Каталіною Гомес про те, як вона повернулася до роботи після загибелі Вікторії Амеліної, навіщо колумбійці приїздять воювати в Україну, чого чекати українцям від нового президента Ірану та чому Габрієль Гарсіа Маркеса залишається видатним журналістом для Латинської Америки.
-
Colombian journalist Catalina Gómez has been living in Tehran since 2007. She ended up in Iran due to her obsession with the Middle East. Her specialty is reporting on military conflicts in the region. She has written articles about the war in Syria and the Gaza Strip, the fight against ISIS in Iraq, and the bloody battle for Mosul. Gómez has also covered several presidential elections in Iran and the mass protests during the Green Revolution in Iran in 2009. When Russia started the war in Ukraine in 2014, Catalina did not come here. She was unfamiliar with the region and was exclusively reporting on Syria and Iraq at the time. However, after the full-scale invasion, she regularly travels to the frontlines for reports and even partially resides in Kyiv. She compares her first month of living in the Ukrainian capital in May 2023 to "Star Wars." During that time, Russia launched missiles at Kyiv almost every night to detect and destroy air defense systems. In June 2023, the journalist survived a Russian missile strike on the "RIA" pizzeria in Kramatorsk. Her friend, Ukrainian writer Victoria Amelina, who was sitting at the same table with Catalina, was killed.
Journalist Natalia Gumenyuk talks with Catalina Gómez about how she returned to work after the death of Victoria Amelina, why Colombians come to fight in Ukraine, what Ukrainians can expect from the new president of Iran, and why Gabriel Garcia Marquez remains a prominent journalist for Latin America.
-
В Україні мобілізація вважається необхідною, але несправедливою. Такими є дані дослідження, якепроводилося у березні-квітні 2024 року під керівництвом Лабораторії журналістики суспільного інтересу у співпраці з Харківським інститутом соціологічних досліджень. Найчастіше такевідчуття виникає через нерівність між заможними і незаможними, коли багатші українці мають більше шансів уникнути мобілізації. Серед інших форм несправедливості респонденти називали непропорційну орієнтацію працівників ТЦК на сільську місцевість, непритягнення їх до відповідальності за «бусифікацію» чоловіків, мобілізацію людей з проблемами зі здоров’ям або інвалідністю та відправлення на фронт військовозобов’язаних без урахування їхніх навичок. Директор Харківського інституту соціологічних досліджень, соціолог Денис Кобзін стверджує, що ця ситуація не є унікальною. Приміром, більшість сучасних президентів США не служили, хоча підлягали призову під час війни у В’єтнамі. «З’ясувалося, що у них у всіх є певні діагнози, які дозволили їм не служити, але вони дозволили їм потім спокійно жити і виконувати свої функції», — зазначає Кобзін. І в США, і у Великій Британіївиникали проблеми з мобілізацією під час великих війн у ХХ столітті. Вже тоді діяли різні схеми, щоб уникнути призову. Серед них — наявність дітей, освіта та хвороби. Щоб залучати більше людей до армії, треба з ними правильно комунікувати про це, каже соціолог.
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Денисом Кобзіним про те, хто може вплинути на мобілізацію, чи розколює тема мобілізації українське суспільство, якою є армія цивільних та необхідність готуватися до майбутньої війни з Росією, що може призвести до часткової мілітаризації України.
-
11 вересня 1973 року є поворотним моментом для історії Чилі. До влади в країні прийшли військові на чолі з генералом Августом Піночетом, а тодішній президент країни Сальвадор Альєнде покінчив життя самогубством. Протягом 17 років диктатури тисячі чилійців були піддані переслідуванням, їх висилали з країни, позбавляли волі, катували, вбивали та вони зникали без вісти. Спеціально створенні "Комісії Правди та Примирення", які працювали в різний час після завершення правління Піночета та його арешту, назвали приблизну кількість жертв диктатури. Понад три тисячі людей були вбиті та зникли без вісти, 38 тисяч пройшли через численні катівні. На чолі кількох комісій була Марія Луїза Сепулведа, якій довелося вислухати тисячі історій вцілілих або родичів загиблих та зниклих безвісти. Вона стала однією з співзасновниць Музею пам’яті та прав людини. Простору будівлю на кілька тисяч квадратних метрів відкрили у богемному районі Сантьяго Юнгай у 2010 році. Сепулведа впевнена, що для створення подібних музеїв важливо поважати гідність вцілілих та жертв. Для цих людей завжди складно зіткнутися з їхньою власною історією і ніколи не можна прорахувати що саме може стати тригером для них під час експозицій. «Цей простір пам'яті, на мою думку, повинен бути простором для компромісу і для розуміння того що саме сталося і що це не може повторитися», — каже співзасновниця Музею пам’яті та прав людини у Чилі.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Сепулведоюпро ті історії, які вона почула під час роботи Комісій правди і примирення, чому в Чилі не має досі консенсусу щодо постаті Піночета, як правильно організувати музеї пам’яті та як говорити із вцілілими та родичами жертв, щоб не перетворювати подібні простори на кладовища.
Публікація стала можливою за підтримки USAID - US Agency for International Development у рамках програми «Права людини в дії», яку реалізує Українська Гельсінська спілка з прав людини - УГСПЛ.
-
Френсіс Фукуяма — американський політолог і філософ, директор Центру сприяння розвитку демократії та верховенства права Стенфордського університету. Саме в Україні він бачить найбільший потенціал серед пострадянських країн зробити перехід від комунізму до справжньої демократії. Хоча після розпаду СРСР він робив подібну ставку на Росію. Однак та повернула у протилежний бік і нині входить до світового альянсу авторитарних країн. За оцінками Фукуями, у найближчому майбутньому врегулювати російсько-українську війну шляхом перемовин є неможливим. Ще рік тому американський політолог наполягав на дозволі Україні бити іноземною зброєю вглиб території Росії. «Якщо ви не зможете завдати удару по цілях в Росії, відтіснити їхні військово-повітряні сили, а також завдати їм набагато більше збитків та витрат, то вони ніколи не здадуться», — каже Фукуяма. Попри великі втрати солдатів та техніки росіяни вчаться на своїх помилках у цій війні. Якщо так станеться, що Москва перемагатиме Київ, то це розв’яже руки іншим авторитарним країнам і вони будуть далі впроваджувати диктатуру, репресії та захоплювати чужі території.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Фукуямою про вразливі місця Росії, про корейський варіант перемир’я та роль НАТО в цьому, приклади для України для відбудови, боротьбу з поляризацією суспільства та на чому тримається альянс авторитарних країн.
-
Francis Fukuyama is an American political scientist andphilosopher, director of the Center on Democracy, Development and the Rule of Law at Stanford University. He sees Ukraine as having the greatest potential among post-Soviet countries to transition from communism to genuine democracy. Although after the collapse of the USSR he had similar hopes for Russia, it has since moved in the opposite direction and now joins a global alliance of authoritarian countries. According to Fukuyama's assessments, achieving a resolution to the Russia’s war in Ukraine through negotiations in the near future isimpossible. Just a year ago, the American political scientist advocated for Ukraine to be allowed to strike foreign weapons deep into Russian territory. "If you cannot strike at targets inside Russia, push back their military aircraft, and impose significantly greater costs and losses on them, they will never give up," Fukuyama says. Despite significant losses of soldiers and equipment, Russians are learning from their mistakes in this war. If Moscow prevails over Kyiv, it will embolden other authoritarian countries to implement dictatorship, repression, and territorial expansion.
Journalist Nataliya Gumenyuk talks with Fukuyama aboutRussia's vulnerabilities, the Korean-style armistice, NATO's role in this, examples for Ukraine's reconstruction, combating societal polarization, and the foundation of the alliance of authoritarian countries.
-
Джейсон Стенлі — американський філософ, який є одним із провідних лівих інтелектуалів у світі. Його цікавлять теми боротьби з фашизмом, авторитаризму, антиколоніальної боротьби, пропаганди та свободи слова. Він впевнений — всі, хто бореться з фашизмом, мають регулярно приїжджати до України та дивитися як українці протистоять фашистській Росії. Він так і робить. Він є почесним професором Київської школи економіки, час від часу приїздить читати лекції українським студентам. Свою зарплату за викладання в Україні він ділить між фондом «Повернись живим» та підтримкою місцевого громадянського суспільства. Одна з найцікавіших речей для нього — спостерігати за тим, як в країні відбувається процес з’ясування хто такий українець та якою має бути українська ідентичність. Під ідентичністю він розуміє те, як люди прагнуть організувати своє суспільство та їхнє самоусвідомлення як суспільства. «Якщо ця ( російсько-українська) війна лише за те, чиї народні танці кращі і чиї народні танці переможуть, то нікому це не буде цікаво», — каже Стенлі.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із американським філософом про фашистську та колонізаторську поведінку Росії, здоровий націоналізм, глобальних лівих, провокації українських студентів та як можна пояснити ситуацію в Україні через концепції теоретика руху за громадянські права в США Дюбойса.
-
Jason Stanley is an American philosopher who is one of the world's leading left-wing intellectuals. His interests include fighting fascism, authoritarianism, anti-colonialism, propaganda, and freedom of speech.He is convinced that everyone fighting fascism should regularly visit Ukraine and see how Ukrainians are resisting fascist Russia. And he does just that. He is an Honorary Professor at the Kyiv School of Economics and comes to give lectures to Ukrainian students from time to time. He divides his salary for teaching in Ukraine between the "Come Back Alive" fund and supporting local civil society.
One of the most interesting things for him is to observehow the process of understanding who is Ukrainian and what Ukrainian identity should be is taking place in the country. By identity, he means the way people strive to organize their society and their self-awareness as a society. "If this (Russian-Ukrainian) war is only about whose folk dances are better and whose folk dances will win, then no one will be interested in it," says Stanley.
Journalist Nataliya Gumenyuk talks to American philosopher about Russia's fascist and colonialist behavior, healthy nationalism, global leftists, Ukrainian student provocations, and how to explain the situation in Ukraine through the concepts of US civil rights movement theorist Du Bois.
-
Майкл Макфол – професор Стенфордського університету, американський дипломат. П’ять років він працював в адміністрації Барака Обами. Спочаткупомічником президента з питань національної безпеки, а потім у 2012-2014 роках послом США в Росії. За збігом обставин у лютому 2014 року він завершив свою роботу послом. День, коли Путін увійшов до Криму, був днем, коли він виїхав з Москви. Майкл Макфол вважає правильними діями США, коли ті протягом багатьох років намагалися взаємодіяти зРосією, щоб та стала цивілізованої державою і поважала міжнародні правила та закони. «Нашою помилкою була не ця гра. Наша помилка полягала в тому, що ми не застрахували свої ставки на випадок невдачі. Що ми повинні були зробити — так це застрахувати наші ставки. Що ми повинні були зробити — це розширити НАТО так швидко і так далеко, як це було можливо, коли у нас була можливість це зробитив 90-х роках, і Росія тоді нічого не могла вдіяти», — впевнений він.
Один із напрямків його роботи зараз — це зменшити кількість грошей Путіна на ведення війни в Україні.Він є координатором міжнародної групи незалежних експертів, які пропонують різні види санкцій щодо Росії. Часто її називають «групою Єрмака-Макфола». Їїроботу він оцінює як чудову. Однак основною проблема є те, що уряди інших країн не прийняли всі їхні ідеї. Якби вони це зробили, то зараз Росія була б у набагато слабшій позиції, переконаний Макфол.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить з Майклом Макфолом про адміністрацію Джо Байдена та її роботу з Україною, американські вибори, що змінилося в його ставленні до росіян, як санкції зменшують кількість грошей Путіна та чому не чутно голосу Барака Обамизараз.
-
Michael McFaul is a professor at Stanford University and an American diplomat. For five years, he's been working in the administration of Barack Obama. Initially, as a presidential assistant for national security affairs, and then from 2012 to 2014, as the U.S. Ambassador to Russia. By coincidence, he finished his work as ambassador in February 2014, the day Putin entered Crimea was the day he left Moscow. Michael McFaul believes that the right actions of the United States were when they tried for many years to engage with Russia to become a civilized state and to respect international rules and laws. "Our mistake was not this game. Our mistake was that we did not hedge our bets. What we should have done was to hedge our bets. What we should have done was to expand NATO as quickly and as far as possible when we had the opportunity to do so in the 1990s, and Russia couldn't do anything then," he is convinced.
One of his current areas of work is to reduce Putin's money for waging war in Ukraine. He coordinates an international group of independent experts proposing various sanctions against Russia. It is often called the "Yermak-McFaul group." He evaluates its work as excellent. However, the main problem is that the governments of other countries have not accepted all their ideas. If they had, Russia would now be in a much weaker position, McFaul believes.
Journalist Natalia Gumenyuk talks to Michael McFaul about the Biden administration and its work with Ukraine, American elections, what has changed in his attitude toward Russians, how sanctions reduce Putin's money, and why Barack Obama's voice is not heard now.
-
Кароліна Аморосо — журналістка-міжнародниця з Аргентини. Вперше в Україну вона приїхала на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Як тільки вона опинилася тут, то усвідомила, що нічого не знає про країну попри свою ретельну підготовку до поїздки. Але навіть тоді вона зрозуміла, що ця війна для українців є екзистенційною, війною за їхню власну ідентичність. У травні 2024 року Аморосо вже вчетверте приїздила до України, спеціально скоротивши для цього свій медовий місяць в Європі. Зокрема, вона робила репортажі з півдня України про життя звичайних людей. Журналістка впевнена, що втоми від життєвих історій з України у міжнародної аудиторії немає, вона присутня тільки у самих ЗМІ.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Аморосо про лицемірство правозахисників у Латинській Америці, романтизацію Куби, чому Папа Римський залишається для неї загадкою, що чекати Україні від президента Аргентини Мілея та як політичне насильство залишилося в минулому її країни.
Публікація стала можливою за підтримки USAID - US Agency for International Development у рамках програми «Права людини в дії», яку реалізує Українська Гельсінська спілка з прав людини - УГСПЛ.
- Mehr anzeigen
