Episoder
-
Сильвія Плат "Під скляним ковпаком" (1963)
Єдиний роман Сильвії Плат, завдяки якому її ім'я асоціюється з хворобою, складним життям і трагічною смертю. Це одна з перших справді популярних книжок про депресію не тільки в американській, але й світовій літературі.
У типажі головної героїні, Естер Грінвуд, неважко впізнати саму письменницю. Проте не слід розглядати життя авторки виключно на основі роману. Неправдивим є образ Сильвії Плат і у поп-культурі - як дівчини, що страждає і не вміє чи не може радіти життю. А от як варто аналізувати творчість Сильвії Плат, хто така Естер Грінвуд і чому вона саме така, як ставилась до свого часу письменниця і що він міг їй запропонувати, і, головне, чому цей роман про депресію не є депресивним, - про це поговорили у новому випуску із Олександром Гаввою.
Ми не фахівці у питанні депресії. Нас цікавить літературний твір і його зв'язок із проблемами часу, а також дві історії: героїні та авторки. Тому ні в якому разі не сприймайте наші слова, що стосуються депресії, як експертні. А от до того, що стосується літератури, можете прислухатись - якщо хочете.
Як завжди, ми просимо вас поширювати наш подкаст, розповідати про нього, залишати коментарі й підтримувати тут:
https://buymeacoffee.com/tchytannia
Дякуємо! Приємного і корисного слухання! -
Джордж Орвелл "Чому я пишу"
Привіт, це подкаст Техніка читання. Одна з ідей подкасту - створити аудіобібліотеку корисних матеріалів для різних людей: письменників, які пишуть давно, початківців, а також для тих, хто ще тільки хоче спробувати писати. Завдання подкасту - надихнути.
Ми знайшли й переклали статтю Джорджа Орвелла, яка називається "Чому я пишу". Створена у 1946 році, вона зачіпає живі теми, тому зовсім не застаріла і може надихати.
Джордж Орвелл, пишучи про свій письменницький шлях, згадує юність:
"А ще я допомагав редагувати шкільні журнали, - як друковані, так і рукописні. Ці журнали були найжалюгіднішим зразком пародійної нісенітниці, яку тільки можна собі уявити..."
Якщо ви випускали шкільну газету, маємо для вас гарні новини. Схоже на те, що у вас є такий самий досвід, як і в автора "1984". Тож чекаємо на ваші книжки!
Ця коротка стаття Орвелла цікава не тільки тим, що він згадує щось зі своєї письменницької біографії. Насамперед вона корисна міркуваннями щодо змісту письменницької роботи. Вам вирішувати, де він має рацію, а де помиляється. Та "Чому я пишу" однозначно варта уваги тих, хто цікавиться літературою і пише (навіть якщо тільки для себе). -
Manglende episoder?
-
"Гобіт, або Туди й звідти" Джона Толкіна
Цій дитячій книжці скоро сто років, а в світі продано понад 100 000 000 примірників. А прочитало її ще більше людей: бо ж хороші книжки переходять із рук в руки, на них є попит у бібліотеці, а долю електронних версій важко відслідкувати. Додайте сюди і глядачів різних екранізацій і слухачів аудіокниг багатьма мовами. Словом, популярна книжка.
Якщо так, то чому б про неї не поговорити? Особливо із тим співрозмовником, який знає про це ледь не все.
Учитель історії Андрій Кульбит розповів про всесвіт Толкіна, про фольклор, на який опирався автор, про виховну силу книжки. Олександр Демарьов підтакував і запитував, заворожений розповідю гостя.
Слухайте на здоров'я. Підпишіться і порадьте (тільки якщо самим подобається) наш подкаст друзям. А ми вам будемо вдячні-превдячні! -
7 жовтня 1932 року народилась Сильвія Плат. Український читач знайомий із її романом "Під скляним ковпаком", про який невдовзі вийде окремий випуск.
Тепер же пропонуємо статтю Сильвії Плат "Порівняння". Авторка співставляє прозу і поезію, показує переваги обох, як і недоліки. Стаття цікава, бо й Плат працювала у різних жанрах, і всюди - на високому рівні.
А чому надаєте перевагу ви: віршам чи прозі? -
Знедолені" Віктора Гюго - один із найуспішніших і найвідоміших великих романів за попередні двісті років. Книжку вивчають (намагаються) у школах, знімають фільми, ставлять спектаклі, виконують мюзикли, її цитують і, схоже, робитимуть все це ще дуже довго. Імена Жана Вальжана і Козетти відомі чи не всім читачам світу.
Виконаний у популярній белетристичній формі, цей роман переповнений ідеями, які в часи автора хвилювали всю Європу. В той же час він залишається художнім, цільним твором, який захоплює з перших сторінок.
Ми поговорили про власний досвід читання "Знедолених". Як завжди, тримали фокус не стільки на сюжеті, як на ідеях і думках, вміщених у книжці. Слухайте розмову трьох читачів: Анастасії Ярошик, Дмитра Столяренка і Олександра Демарьова.
Розповідайте про "Техніку читання" своїм знайомим. Ваша увага надихає на роботу. -
На початку нового навчального року підготували подарунок для школярів - поговорили про один із найпопулярніших дитячих творів у світі. І який, звісно, вивчається у школі. Далеко не всім учням вистачає наснаги прочитати чималу, за мірками шкільної програми, книженцію. Разом з тим цей роман популярний серед вчителів, коли вони створюють тести для перевірки знань. Ми вирішили прийти на допомогу учням: розібрали тему й ідею твору, переказали сюжет, обговорили проблеми. Сподіваємось, наша розмова стане в пригоді тим, кому доведеться писати твір на тему "Чого мене навчила книжка Елеонор Портер". А також тим, хто проводить уроки. А ще тим, хто хоче послухати розмову про добро у житті і книжках.
До речі, ця книжка настільки популярна, що навіть її авторка не змогла стриматись і таки написала продовження. Втім, цікавіша саме перша частина, яка розповідає про те, як дівчинка змінила містечко, граючись у радість. Саме перша, найвідоміша частина залишається бестселером ось уже понад сто років.
У цьому випуску ви почуєте два голоси. Один - голос Олександра Демарьова, який вам уже знайомий. Другий - Ольги Гнатко, співавторки "Техніки читання" і людини, яка робить красивенні постери до випусків. Оля знається в дитячій літературі і, подейкують, настільки любить "Поліанну", що навіть донечку свою назвала на честь головної героїні. Правда це чи ні - слухайте у випуску. -
Про "Крихітку Цахес" Гофмана знають, певно, всі. Саме ім'я цього персонажа стало синонімом всього найгіршого в людській природі. Жадібність, заздрісність, привласнення плодів чужої праці і присвоєння чужих здобутків, пиха без міри – це лиш початок списку якостей Крихітки Цахеса.
Гофман написав чудову казку. Як романтик, він мусив написати щось казкове. Тут є феї, чари, королівство, пригоди. Але як німецький романтик, Гофман створив таку повість, яка критикує все нице у справжньому житті.
Та Гофман не був би класиком, а його твір – відомим на весь світ, якби все зводилось до критики чи висміювання вад свого часу.
У чому повість-казка "Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер" глибша, а також чим цікава для сучасного читача, – поговорили з Олександром Гаввою, колишнім вчителем зарубіжної літератури і новоспеченим доктором філософії.
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його на платформі buymeacoffee
Ми віддячимо новими -
Коли Сінклер Льюїс пише замітку про те, що таке письменницький стиль, її хочеться прочитати негайно. Бо він же Нобелівський лауреат, автор багатьох романів, та ще й який впливовий автор! Він же знає, про що пише, так?
Адже всі люблять поговорити про письменницький стиль, хоча ніхто напевне не знає, що це таке.
Закінчується "Лист про стиль" тим, що Сінклер Льюїс зізнається: замість того, щоб думати про стиль, краще просто писатиму.
Та навіть попри таке закінчення ця невеличка стаття корисна. Так, тут немає визначення поняття стиль. Але є приклади вдалого стилю. І є зразок здорового ставлення до свого письма. -
Ідеальна книжка для підлітків!
"День сардини" Сіда Чапліна показує життя хлопця, який уважно спостерігає за життям навколо. Головний герой - ні хуліган, ні відмінник, він просто дивиться на дійсність з різних боків.
Живучи в промисловому містечку, Артур Хеґерстон знає, що його очікує така сама доля, як і всіх інших: консервний чи інший завод, шахта, ще якась низькооплачувана робота. Тому він не поспішає дорослішати думками й діями. Всі члени його ватаги живуть сьогоднішнім днем. Хлопці не поважають ані дорослих, ані суспільні ідеали, ані саме життя. Тому, озброївшись палицями, велосипедними ціпками й іншими "підручними" засобами, із задоволенням нищать все, що потрапляє на очі. Для них немає кумирів, адже всі навколо, на думку хлопців, обманюють себе й інших.
"День сардини" - роман про дорослішання. Сід Чаплін показує, що цей процес не може проходити рівно, що це постійна боротьба душевних сил у людині. Артур то хоче вчиняти правильно, то втікає від проблем, то ображає матір і кохану дівчину. Він ще не знає, хто він, він тільки починає здобувати себе.
Ми поговорили про цю книжку із Анастасією Ярошик - досвідченою читачкою і колишньою вчителькою. Сподіваємось, ви захочете прочитати "День сардини" після нашої розмови. (За спойлери вибачайте). -
"Манон Леско" - класичний роман про аморальну любов.
Так, виявляється, любов може бути аморальною - принаймні із загальноприйнятої точки зору. За сюжетом, молодий чоловік покохав дівчину, яка, на перший погляд, не заслуговує ніжних почуттів і просто не здатна любити. Манон Леско - повія. Хіба можна закохатись у таку жінку? Хіба в таких взагалі закохуються?
Абат Прево у своєму романі показав, що так можна і так буває. Історія ця радше трагічна, ніж щаслива. Роман частково автобіографічний, тож не можна сказати, що це все вигадка.
Повна назва твору - "Історія кавалера де Гріє і Манон Леско", вперше виданий у 1731 році. Гі де Мопассан виводив із цього роману цілу лінію у французькій літературі. Ще "Манон Леско" називають одним із перших психологічних романів. Тому й ми із Дмитром Столяренком віддали належне найвідомішому творінню Абата Прево: обговорили його з тією увагою, на яку він заслуговує.
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут (https://www.buymeacoffee.com/tchytannia)
Ми віддячимо новими випусками.
***
І ще одне. Пишіть, про які книжки хочете послухати в нашому подкасті. Не обіцяємо, що всі твори зможемо прочитати й обговорити, але ваші побажання й запити допоможуть нам зорієнтуватися у роботі. -
До дня народження Василя Стефаника!
Василь Стефаник справедливо вважається майстром короткої прози, чи не найкращим в усій українській літературі. Та він писав не тільки страшні короткі новели. Комусь буде важко повірити, але у нього є і оптимістичні твори. А ще - публіцистика. Стефаник регулярно виступав публічно, відстоюючи права селян свого краю. Захищав їх і у пресі.
Стаття "Поети і інтелігенція" – випад проти тих освічених представників народу, які, не даючи людям нічого, присвоюють народну культуру. У тексті вони називаються "доробкевичами", бо думають тільки про власний зиск, про те, щоб зайняти місце вище і влаштуватись краще, а про інтереси народу і свій обов'язок перед ним забувають. Така інтелігенція не може без поетів, але поетам від неї користі мало, а то й зовсім немає. На думку Стефаника, серед доробкевичів зовсім немає цікавих характерів. А якщо і з'явиться в українській літературі автор, який візьметься писати про таку інтелігенцію, це буде Гоголь, а твір його називатиметься – "Мертві душі". Цим Василь Стефаник показує, що нічого, крім висміювання, така інтелігенція не заслуговує. -
Всі погоджуються, що читати корисно. І мало хто стане сперечатись щодо користі читання для дітей. Бо це ж, як відомо, розвиває фантазію.
А ось Астрід Ліндгрен вважала, що читання - взаємовигідний процес: не лише книжки корисні дітям, а й дитяча уява - книжкам. Без дітей книжки неживі.
Озвучили для вас коротеньку статтю Астрід Ліндгрен - чи не найвідомішої дитячої письменниці, яка точно розумілась у питанні дитячої літератури й користі від неї. Сподіваємось, це допоможе вам краще зрозуміти, як прищепити любов до книжки, щоб, власне, прищеплювати.
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його за посиланням www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Давньогрецький драматург Софокл написав понад сто творів, та до нас дійшли тексти лише семи п'єс. "Антігона" - одна з них, саме її ми обговорили у новому випуску.
Героїня п'єси наважується порушити наказ правителя, щоб реалізувати закон божественний. Чи має вона на це право і чи можна її за це судити?
Про Антігону й інших героїв драми, про Софокла, про софістів, про суперечність між божественним і громадянським правом поговорили із Максимом Бондаренком - істориком і дослідником античної культури.
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Поради початківцям від Ернеста Гемінґвея
Якось причепився до Ернеста Гемінґвея хлопчина, все ліз із питаннями про письменницьку справу. І таки домігся: дядько Хем йому всю-всю правду розповів, усіма знаннями поділився.
Те, що молодик почув, його не дуже втішило. Наприклад, коли поцікався, чи стане він, на думку Гемінґвея, письменником, той відповів: "А ви попишіть років зо п'ять, а там стане ясно. Якщо ні, то застрелитись завжди встигнете".
Ця розмова, вміщена в один запис, наврядчи відбувалась. Це узагальнення від автора, зібрані докупи уривки з бесід про літературу. І дуже гарно, що Гемінґвей таке інтерв'ю сам у себе взяв, бо корисного тут багато. Тут американський класик дає поняття про те, що означає добре чи погано у письменницькій справі.
Якщо ви хочете писати, віднедавна намагаєтесь або вважаєте себе досвідченим автором, ці поради від Ернеста Гемінґвея можуть бути цікавими або й корисними. Зайвими точно не будуть.
Слухайте на здоров'я!
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Готгольд Ефраїм Лессінг дав початок німецькій літературі. Принаймні так вважав Іван Франко.
Це при тому, що художні твори Лессінга не геніальні й стоять нижче творів Гете, Шиллера чи Гейне.
Звісно, коли мова йде про створення національної літератури й виховання свого народу за допомогою мистецтва, краще бути генієм, ніж просто майстром. Але що, як геніїв немає, а суспільний запит на свою літературу й свій театр уже сформувався?
Відчуваючи потребу й трагедію часу, Лессінг, відповідно до своїх естетичних принципів (а він був і теоретиком мистецтва), дав прості й зрозумілі зразки драматургії. Про один такий зразок – п'єсу "Емілія Галотті" – ми поговорили з Лілією Григор'євою, яка понад п'ять років відвідує літературні клуби і опрацювала твори Лессінга.
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Великі твори потребують великих передмов. Оноре де Бальзак називав свою "Людську комедію" саме таким твором, тому добре постарався написати гарну передмову.
Нас ця передмова цікавить не як додаток до серії романів і повістей. В ній Бальзак виразив свої естетичні принципи. Як робиться література, яка роль автора, про що треба писати і в якій формі, - от про що йдеться в цій передмові. Звісно, є в ній і здогадки, сумнівні твердження. Наприклад, в тому, що стосується перенесення законів природи на суспільство.
Та навіть позитивізм, яким просякнута передмова, не шкодить найголовнішому. Назвемо це "секретами літературної творчості".
У Бальзака є чого повчитись. Як мінімум, сміливості у задумах і нелюдської працездатності, коли доходить до діла. Можна взяти від нього ще більше. Послухайте передмову до "Людської комедії" і виберіть все, що потрібно. Чи просто надихніться на створення свого літературного циклу з десятків творів.
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Джон Фанте "Спитай у пилу"
Книжок про письменників-початківців значно менше, ніж охочих спробувати себе в літературі. Попри те, що найменування "письменник-початківець" важко назвати почесним, ним пишаються, а роль цю приміряє на себе ледь не кожен. Наш подкаст працює на те, щоб читачів і авторів ставало більше, тому ми обговорили і цю тему.
Джон Фанте подарував американській літературі книжку про Артуро Бандіні - автора поки лише одного оповідання, який, втім, цілком серйозно збирається підкорити світ. Ця книжка так сподобалась Чарльзу Буковскі, що він носився з нею як з писаною торбою, написав класичну передмову до роману "Спитай у пилу", всіляко рекламував Джона Фанте.
Ми обговорили цю книжку з Олександром Гаввою - організатором літературних клубів, майже-доктором-філософії, читачем, який не любить читати, а також тим, кого Джон Фанте свого часу надихнув на написання книжки. Це розмова про конкретний роман, про можливості автора і завдання твору, про моральні питання, пов'язані із літературою. Буде добре, якщо наша бесіда надихне вас на читання-писання. -
Випадкові оповідання - #5 "Раки"
Нещодавно вийшла збірка Олександра Демарьова "Випадкові оповідання", з чим його вітаємо. Аудіоверсія збірки доступна на платформі нашого подкасту.
Публікуємо чергове оповідання з книжки. Цього разу - про дітей, які люблять досліджувати світ, але іноді роблять це жорстоко. Втім, хто сказав, що люди з народження вміють ніжно торкатись до світу?
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Найтрагічніший випуск "Техніки читання"
Зазвичай слово "трагедія" пов'язують із песимізмом. І це велика помилка, принаймні так вважав Артур Міллер - американський драматург і прозаїк, третій чоловік Мерилін Монро, лауреат Пулітцерівської премії 1949 року.
Міллер вважав, що трагедія, у давньогрецькому її розумінні, означає щось зовсім протилежне до того, що зазвичай нею називають. Саме таке - нетрагічне - розуміння трагедії він пропонує у своїй статті, яку ми запрошуємо вас послухати.
Звідси ви дізнаєтесь про можливості трагедії, обов'язок драматурга і роль простої людини. Приємного і вдумливого слухання! -
Ім'я Сократа чули всі. Знаємо про нього переважно з творів Платона. Та є і в українській літературі твір про найвідомішого давньогрецького філософа, який не залишив по собі жодної праці.
Юрій Мушкетик у 1971 році написав оповідання "Смерть Сократа", де не лише показав останні миті життя філософа, а й спробував зрозуміти мотиви його опонентів. Замінити "Діалоги" Платона це оповідання не спроможне, проте може стати, так би мовити, "вступом до теми".
Говорили про Сократа, Платона, древніх греків, Юрія Мушкетика, філософію і літературу з Настею Ярошик - людиною, яка для самоосвіти прочитала добру половину Платонових "Діалогів". - Vis mere
