Episodit
-
Будинок «Слово» зведений спеціально для письменників та культурних діячів у Харкові на початку 30-х. Хвиля репресій зачепила 40 квартир із 66. Тут починається історія Розстріляного Відродження.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
На стіні Будинку «Слово» встановлена меморіальна дошка у формі книги – із переліком митців, які мешкали у цих стінах. Історії, про які ми розповідали в епізодах подкасту, – це лише частина того, що зараз ми називаємо «Розстріляним Відродженням». Зараз у Будинку «Слово» мешкають люди, які уже не мають ніякого стосунку до літературних родин.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
Puuttuva jakso?
-
«Від російської літератури, від її стихії українська поезія повинна втікати як можна швидше. Річ у тім, що російська література віками тяжіє над нами, як хазяїн положення, який привчив психіку до рабського наслідування», – Микола Хвильовий, прозаїк, поет, публіцист.
Майже все життя Хвильовий присвятив просуванню України та боротьбі за її місце в мистецькій Європі. Вчинив самогубство після новини про арешт письменника Михайла Ялового та поїздки українськими селами під час Голодомору.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
«Це культурна небезпека. Небезпека, що ми будемо українською відміною російського театру й більш нічого», – Лесь Курбас, режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач.
Був основоположником національного українського модерного театру ХХ ст. Він їздив за кордон, з захопленням і задоволенням вивчав театральні тенденції, розумів, наскільки важливо розвивати саме наші, українські мистецькі традиції. Став жертвою сталінських репресій. Як і для багатьох його колег з мистецького середовища, – все закінчилося 3 листопада 1937 року. Розстрілом.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
«Хочете загубити масу, яка з вами йде, – підкладайте примусовість під її бажання, і вона їх зірве й розтрощить, як динаміт трощить камінь», – Валер'ян Поліщук, письменник та публіцист. У 20-30-х роках він був одним із найпопулярніших поетів молодої літератури.
Життя такої багатогранної особистості, як Валер’ян Поліщук, обірвалося на 41-му році. Сумнозвісного 3 листопада 1937-го його розстріляли, як і багатьох інших митців, в урочищі Сандармох.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
«Мені пропонували орден, якщо я здамся, засуджу офіційно, в пресі, своє минуле і всіх своїх соратників, і засуджу свою літературну творчість як класово ворожу тощо й напишу велику поему про Сталіна. Я все це відкинув геть», – Іван Багряний, письменник та громадський діяч.
Однією з головних тем творчості Івана Багряного було викриття системи більшовицького терору, показ жорстоких і підступних методів роботи каральних органів. Поету, письменнику та публіцисту Івану Багряному двічі вдавалося вийти з радянських таборів живим.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
Юрій Вухналь, письменник-гуморист і сатирик. Ще один мешканець Будинку «Слово», який став жертвою сталінського терору. У віці 30 років розстріляний.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
«Їхня українізація – це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було», – Микола Куліш, письменник та драматург. Він писав правду про те, як утискають українську мову, як гинуть українці через штучний голод. За це і поплатився життям, став однією з багаточисленних жертв сталінського терору. Як і багатьох письменників-модерністів, Куліша розстріляли в урочищі Сандармох й скинули в спільну братську могилу. Лише в 1997 році місця масових розстрілів віднайшли громадські активісти. У розстрільному списку прізвище Куліша стоїть біля його друга – режисера Леся Курбаса.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
«Чужинець є з тих людей, що ненавидять царя руського, який є синонімом гніту... Адже це він позбавив їхній народ волі», – Олесь Досвітній, письменник та громадський діяч. Він став другою жертвою сталінського терору серед мешканців Будинку Слово. За його справу взялися після арешту сусіда – Михайла Ялового. Вони товаришували і жили двері в двері.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
«В багні світів замаячить кров червоних днів. І зачервонить сни заснулих, стомлених. І запече серця народжених борців», – Михайло Яловий, письменник та громадський діяч. Він став першим заарештованим літератором з Будинку Слово. Розстріляли його разом із багатьма іншими українськими митцями в урочищі Сандармох у листопаді 1937 року.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
«Я вважаю за українця не того, хто вміє добре співати "Реве та стогне" та садити гопака, і не того, в кого прізвище на "ко", – а того, хто бажає добра українському народові, хто сприяє його матеріальному й духовному розвиткові», – Остап Вишня, один із найвідоміших гумористів-літераторів України. Був незаконно ув'язнений, відбував покарання у концтаборі. Лише за рік до смерті був офіційно реабілітований «за відсутністю складу злочину».
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
«В людському житті цілком досить горя і бур, щоб їх ще треба було доповнювати в мистецтві», – Валер'ян Підмогильний, один із найяскравіших прозаїків свого часу, один із найпотужніших українських модерністів XX століття, представник неореалістичної течії. У листопаді 1937 року, коли йому було 36 років, – розстріляний в урочищі Сандармох.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
«О Україно! Сонце волі! Від ран твоїх мене болить», – Павло Тичина, поет, публіцист, громадський діяч. Мешканця будинку «Слово», на перший погляд, начебто оминула доля багатьох репресованих побратимів. Звісно, фізично він вижив, але режим великого концтабору «СРСР» у певному сенсі репресував і його.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
«У царстві тіней розмовлятиму українською», – Майк Йогансен, поет, літератор, поліглот. Мешканець будинку «Слово» разом з багатьма іншими був розстріляний у 1937: не дожив одного дня до 42-річчя. Тверді принципи не дозволять письменнику обмовити в катівнях НКВС інших українських митців – наприклад, він навідріз відмовлявся визнати Остапа Вишню терористом.
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу. -
«Життя люблю так, що не хочу і не можу вірити в свою смерть», – Григорій Епік, письменник, перекладач, публіцист. Останні роки життя відбував на Соловках. Смертний вирок був виконаний 3 листопада в урочищі Сандармох.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
-
Будинок «Слово» у 30-х роках отримав прізвисько «Крематорій», а потім «ДПЗ» – «Дом предварительного заключения». Радянській владі було дуже вигідно тримати всіх українських мислителів в одному місці й у перманентному страху. Мешканці кожної квартири знали, що у будь-який момент до них можуть постукати...
Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
Більше про будинок «Слово» https://t.me/slovo_house
