Episodes
-
«Я і Фелікс» є ігровим повнометражним дебютом Ірини Цілик. А ще це один із фільмів, яким не пощастило бути запланованими для прокату в 2022-му. На щастя, в Україні все ще є робочі кінотеатри й достатня кількість глядачів. Діється десь в обласному центрі в пострадянській Україні. Ольга (Анастасія Карпенко) виховує сина Тимофія. В тій же квартирі мешкає бабуся Ліда (Галина Веретельник-Степанова), котра одного дня приводить нового супутника життя — «графа», підполковника й ветерана афганської війни Фелікса. Про стрічку про героїв нашого часу, які росли самі по собі й виросли кращими за своїх учителів — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.
-
На каналі «Плюс плюс» вийшов другий сезон дитячого мультсеріалу «Україна. Нескорені міста», що створює «1+1 media» у партнерстві зі Smart Angel і VoxCheck за підтримки Євросоюзу. Творцям, напевно, знадобилася певна мужність, щоб зробити ці п’ять епізодів про Донецьк, Луганськ, Херсон, Крим і Маріуполь. Не просто міста (і місця, бо Крим охоплений загалом), а символи російської агресії. Про мультсеріал, який розповідає про російсько-українську війну та російські історичні фейки — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.
-
Missing episodes?
-
У Німеччині презентували документальну стрічку про розмови російських військових зі своїми близькими про війну. «Мирні люди» якнайкраще відповідають загальному жанровому означенню «документалістика», бо тут, принаймні на позір, мінімум авторського втручання в матеріал, — каже Андрій Кокотюха. Камера нерухома, переважають загальні плани, нема ані наскрізної оповідної лінії, ані головних героїв: чисте спостереження. Про другу повнометражну роботу режисерки й фотографки Оксани Карпович — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.
-
Знімали фільм «Інший Франко» 2019 року у Львові, зокрема на території музею «Дім Франка», автентичного помешкання родини. Стрічка у 90 хвилин вміщає завдяки флешбекам три основні життєві етапи: причетність до створення «Пласту», участь у Польсько-українській війні як бойового льотчика, полон і втечу та період роботи в Харкові, коли Петро Іванович став свідком Голодомору й супутніх злочинів сталінського режиму. Про три емоції від фільму про сина Франка — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.
-
Майже два роки тому один із найбагатших людей України бізнесмен Рінат Ахметов вирішив вийти з медійного бізнесу та відмовився від ліцензій телеканалів, друкованих медіа та провайдерів однієї з найбільших медіагруп. Це сталося через кілька місяців після початку повномасштабної війни. За цей час на ринку з’явилися нові медіапроєкти на різних платформах, які створювали колишні працівники «України» або які запускали на основі контенту групи Ахметова. Про те, що сталося з активами закритої нині медіагрупи «Україна» — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Авторка — Наталія Данькова.
-
У межах ІІІ Міжнародного Kyiv Stratcom Forum 2024 відбулася дискусія «Когнітивна деколонізація: боротьба за людську свідомість через культуру та релігію». Участь у ній взяли докторка політичних наук та професорка Київського національного університету Рета Марутян, голова Державної служби з питань етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, журналістка, головна редакторка LB.ua Соня Кошкіна й актор і голова комітету Національної Шевченківської премії Євген Нищук. Про те, як Україні захищати свій соціокультурний простір від ворожих впливів та утверджувати свої сенси й погляди — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Авторка — Юлія Лавришин.
-
Немає жодної інтриги у президентських виборах у Росії, повністю відсутня політична конкуренція, а сам процес виборів максимально деполітизований. У російських реаліях головна роль «опозиції» полягає в тому, щоби зберегти видимість політичного плюралізму, але при цьому виключити критиків режиму. Ті публічні російські діячі, які підважують путінізм, підлягають фізичному знешкодженню, витіснені на маргінес чи перебувають за межами Росії. Таким чином тамтешні президент і партія влади не стикаються з реальною конкуренцією, а виборцю не дають навіть теоретичної можливості проголосувати за альтернативну політичну програму. Про те, наскільки вихолощеним став виборчий процес в умовах путінізму — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автори — Леся Бідочко, Андрій Пилипенко.
-
Чотирисерійні «Друзі» Павла Тупіка виробництва «2+2», створені на замовлення державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України». Своєю чергою, історія про подорож однозначно заводить «Друзів» у сегмент road movie — так званого «дорожнього» кіно. Вибір для оповіді формату road movie дозволяє давати героям більше простору, зокрема — для проявів звичайного героїзму. Цьому сприяє власне подорож, під час якої зустрічаються різні, переважно хороші й добрі люди. Про українське роуд-муві, бойові дії, військових, полон і друзів — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.
-
У Lviv Media Hub розповіли про роль медійників у підтримці постраждалих від сексуальних злочинів. Станом на початок березня 2024 року Офіс генерального прокурора розслідує 274 кримінальні провадження за фактами сексуального насильства під час війни. Найбільше випадків було виявлено в Херсонській, Київській і Донецькій областях, але справжня кількість таких злочинів невідома — не всі постраждалі готові розказати про це, на деокупованих територіях зокрема. Про правильні шляхи висвітлення цієї чутливої теми в медіа — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Авторка — Ірина Семенюта.
-
Документальний фільм Алана Бадоєва «Довга доба» вийшов у лютому — спочатку в кінотеатрах (це були благодійні покази за донати для поранених українських військових), потім на телебаченні — на каналі «1+1 Україна», а згодом у ютубі. «Довга доба» — це збірка відео з телефонів українців, що були зняті після початку повномасштабного вторгнення. Тут є фіксації атак і руйнувань, випадкові кадри з життя цивільних, численні сториз, відеозвіти волонтерів і військових, відеопослання до рідних і близьких тощо. Про стрічку, що фіксує українську історію, «щоб ніхто вже не зміг її переписати» — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.
-
На ютуб-каналі «Реальна історія» продюсера і дослідника історії Акіма Галімова вийшов документальний фільм «Що Москва ховала в Києво-Печерській лаврі?». Серія отримала за тиждень після виходу півтора мільйона переглядів. Фільм «Що Москва ховала в Києво-Печерській лаврі?» присвячений історії Лаври — від її утворення до сьогодення, коли Україна нарешті почала процес дерусифікації культового місця. Про нову стрічку Акіма Галімова, що дозволяє оцінити масштаби панування Росії в Києво-Печерській Лаврі — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.
-
9–11 липня у Вашингтоні відбудеться ювілейний саміт лідерів країн НАТО, який ознаменує 75-ту річницю створення Альянсу. Київ покладає на нього великі надії — за словами президента Зеленського, Україна як ніхто заслуговує на запрошення до членства в Організації під час Вашингтонського саміту. Окрім України, про свої прагнення про вступ до Альянсу заявила Грузія та Боснія і Герцеговина. Про еволюцію ставлення Росії до власного членства НАТО та до питання розширення Альянсу на схід — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Авторка — Леся Бідочко.
-
12 березня угруповання «Російський добровольчий корпус» і «Сибірський батальйон», які воюють на боці ЗСУ, оголосили про спроби вторгнення на територію Курської, Бєлгородської та Брянської областей, за їхніми словами, щоби повпливати на результати майбутніх президентських «виборів». Мовляв, у такий спосіб хочуть «звільнити Росію від диктатури». Російська пропаганда дуже бурхливо відреагувала на попередній рейд РДК, що відбувся весною 2023 року. Про те, як російські пропагандисти відреагували на цьогорічні дії: які повідомлення просували та за допомогою яких інструментів — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автор — Артур Колдомасов.
-
Коли американський бізнесмен Ілон Маск завершив угоду з придбання соцмережі Twitter у жовтні 2022-го за $44 млрд, він пояснював це придбання бажанням зберегти платформу як простір повної свободи слова. Натомість Маск придбав простір свободи для своїх власних цифрових експериментів. Якщо засновник соцмережі Джек Дорсі залишав суттєвий обсяг свободи для користувачів і користувачок, дозволяючи їм самотужки визначати характер інформації, котру вони бажають отримувати, то Маск зайняв цілковиту інакшу позицію: він сам воліє вирішувати, доступ до якого контенту отримує аудиторія. Про те, як колишній твіттер з насамперед новинної соцмережі перетворюється на аналог тіктоку — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автор — Іван Верстюк.
-
Шлях «Цензорки» (копродукція України, Словаччини й Чехії) до української авдиторії видався довгим. Для словацького режисера Петера Керекеша ця робота є повнометражним ігровим дебютом. На Венеційському кінофестивалі у 2021 році «Цензорка» отримала Приз за найкращий сценарій у паралельному конкурсі «Горизонти». Однак зі зрозумілих причин фільм дістався до українських кінотеатрів тільки зараз. Навіть попри затримку з прокатом, «Цензорка» лишається актуальною, адже за весь час Незалежності в нас так і не з’явився ігровий повнометражний фільм про місця позбавлення волі. Про сумовиту й дотепну трагікомедію, що має профеміністичну оптику — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.
-
За моїми неодноразовими та багаторічними спостереженнями, випуск проєктів «під дату» здебільшого ліпиться нашвидкуруч і мети не досягає, — каже Андрій Кокотюха. Навіть якщо працюють над ним непересічні, цікаві люди й готують оригінальні, не позбавлені таланту продукти. Коли задачка підганяється під відповідь, це завжди видно. І не завжди працює на бажаний результат. Така загальна думка сформувалася після перегляду чотирьох стрічок, об’єднаних в альманах «Любов варта всього» під слоганом «Кохання в умовах воєнного стану». Загалом ідея вічна. Любов під час війни — тема з безліччю форм і форматів для втілення. Під подібним гаслом спрацює все: від мінімалістичної історії до масштабної багатосерійної епопеї. Про те, як поєднати любов і війну в рамках одного проєкту — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.
-
Всебічна популяризація українських героїв та історій про перемоги має стати частиною державної політики. Навіть наша перемога не має цьому завадити, — каже Андрій Кокотюха. Вісім років тому журналіст Олег Криштопа отримав відзнаку за протидію російській пропаганді. Його ютуб-канал «Історія для дорослих» уже не перший рік є одним із лідерів в історичному сегменті. Тобто, у проєкті «Спротив та єдність» він не випадково. Власне, серед запрошених учасників нема випадкових людей. Всі вони так чи так досліджували й досліджують, як Росія століттями намагалася перешкодити розвитку української державності. Але саме коментар пана Криштопи вирізняю найперше, бо він уже звучав — у різних формах, у різних випусках «Історії для дорослих». Суть одна — наголосити, що Росія програвала війни всупереч твердженню про наявність у неї однієї з найпотужніших армій світу. Про невтомну популяризацію українських перемог, що дозволить не переконувати в здобутках самих себе та найближчих однодумців — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.
-
На початку березня на радіо «Радіо Культура» вийшов подкаст журналістки Тетяни Трощинської «Любов не минає» про життя з втратою. У 2023 році її 18-річний син Тарас Федорів помер від онкозахворювання. «У 18 років за 18 днів», — каже Тетяна Трощинська на початку. Подкаст містить фрагменти аудіощоденника авторки та її розмови з експертами — це переважно психологи та психотерапевти — про те, що переживає мама, яка втратила дитину. Подкаст охоплює різні аспекти теми: як працює мозок при втраті, що таке травма, тригер чи флешбек, як реагує суспільство на чуже горе, які емоції супроводжують втрати та чи можна їх опанувати, які є маркери того, що горе стало тривалим і потрібна професійна допомога, як забезпечити гідну паліативну допомогу тощо. Про особистий проєкт Тетяни Трощинської про втрату сина, який допоможе суспільству подорослішати — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.
-
На листопад 2024 року заплановані президентські вибори у США. Сполучені Штати зараз, під час війни, є одним із головних союзників України. А інтерес Росії — посилити розкол в американському суспільстві, загострити внутрішньополітичні та суспільні проблеми, щоб відвадити її від питань зовнішньої політики, зокрема, союзницької підтримки України. Росія вкладає ресурси та зусилля у ведення дезінформаційних кампаній в американському медіапросторі. Про основні повідомлення, які поширює російська пропаганда, а також тактики, якими вона послуговується задля маніпулювання громадською думкою американців — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автор — Артур Колдомасов.
-
1 лютого 2024 року до Москви прилетів колишній американський телеведучий Такер Карлсон із наміром узяти інтерв’ю у Володимира Путіна. Він є автором численних висловлювань, які дискредитують Україну, поширює фейки та просуває російські погляди. В Україні його навіть назвали «американським Соловйовим». Про ключові повідомлення, які просував агітпроп у контексті приїзду Карлсона та його інтерв’ю з Путіним — у випуску.
Текстову версію читайте тут. Автор — Павло Рудь.
- Show more