Эпизоды
-
Боснійська журналістка та письменниця Аїда Черкез висвітлювала війну в Боснії та облогу Сараєва. Протягом перших двох років бойових дій вона була впевнена, що її матеріали зможуть зупинити війну. Але потім зрозуміла, що світ все знав, однак нічого не робив. Тоді журналістка вважала, що іншим байдуже на те, що відбувається в її країні. Після такого розчарування Аїда Черкез хотіла все кинути та поїхати з Балкан. Однак інтерв’ю із дуже старим чоловіком стало для неї поворотним моментом. Той зауважив, що після її репортажів про війну у Боснії ніхто вже не зможе сказати, що не знав, що там відбувається. Вона залишилися у Сараєво, продовжила писати статті та повідомляти новини.
Після досвіду проживання війни у власній країні журналістка вже могла розпізнавати ознаки того, що десь може розпочатися військовий конфлікт. Вона попереджала своїх українських колег та друзів про початок великої війни в Україні. Аїда бачила ідентичні знаки. Росіяни протягом 2021 року постійно стояли на кордонах України, прикриваючись військовими навчаннями. У 90-х роках облога Сараєва, як тривала 44 місяці, також розпочалася з військових навчань у горах навколо столиці. Однак чимало її українських колег не вірили їй. Черкез навіть не злилася на них, адже була такою самою перед початком війни у Боснії.
Вже після початку повномасштабного вторгнення Аїда Черкез написала лист-звернення до українців у березні 2022 року. «На вас чекають скрутні часи, в які ви будете втрачати віру, але я пишу вам з майбутнього і з впевненістю кажу – ви переможете так само, як перемогли ми», – писала журналістка. Наприкінці цього листа вона перефразувала надпис на футболці, яку носила під час облоги Сараєва. На футболці, яку досі вона зберігає, написано «Сараєво буде стояти, решта мине». Українцям вона написала «Україна буде стояти, решта мине».
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Аїдою Черкез про облогу Сараєва та як культура допомогла його жителям почувати себе людьми, про матерів жертв різанини у Сребрениці та процес зцілення, трибунал та чому треба продовжувати збирати докази воєнних злочинів росіян.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Bosnian journalist and writer Aida Ćerkez covered the war in Bosnia and the siege of Sarajevo. During the first two years of the conflict, she believed that her reports could help stop the war. But eventually, she realized that the world knew everything — and did nothing. At that time, she felt that others simply didn’t care about what was happening in her country. After such disappointment, Aida Ćerkez wanted to give up and leave the Balkans. However, an interview with a very old man became a turning point for her. He remarked that after her reports on the war in Bosnia, no one would ever be able to say they didn’t know what was happening there. She stayed in Sarajevo, continued writing articles, and reporting the news.
Having lived through war in her own country, the journalist became able to recognize the signs of a potential armed conflict. She warned her Ukrainian colleagues and friends about the coming full-scale war in Ukraine. Aida saw the same signs. Throughout 2021, Russian troops were constantly stationed near Ukraine’s borders, under the pretext of military exercises. In the 1990s, the 44-month-long siege of Sarajevo also began with military drills in the mountains surrounding the capital. Yet many of her Ukrainian colleagues didn’t believe her. Ćerkez didn’t even hold it against them, as she herself had felt the same before the war in Bosnia began.
After the full-scale invasion started, Aida Ćerkez wrote an open letter to Ukrainians in March 2022. “In the dark times that are ahead of you, you will lose faith sometimes and be overwhelmed by exhaustion. But I’m writing to you from the future and I’m telling you: “You will prevail just as we did,” she wrote. At the end of the letter, she rephrased the slogan printed on a T-shirt she wore during the siege of Sarajevo. The T-shirt, which she still keeps, reads: “Sarajevo will be, everything else will pass.” To Ukrainians, she wrote: “Ukraine will be, everything else will pass.”
Journalist Angelina Kariakina speaks with Aida Ćerkez about the siege of Sarajevo and how culture helped its residents feel human, about the mothers of the victims of the Srebrenica massacre and the process of healing, about the tribunal, and why it is crucial to continue collecting evidence of Russian war crimes.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
-
Пропущенные эпизоды?
-
Грузинська журналістка Наталя Антелава пропрацювала на ВВС майже десять років. Але їйнабридло робити матеріали без занурювання у контекст. Вона прагнула робити таку журналістику, яка дійсно зосереджувалася б на тому, чому та як щось відбувається. Тому у 2015 році вона стала співзасновницею онлайн-платформи Coda Story. Репортажі та сторітелінг, що розкривають та досліджують глибинні причини світових змін — основний підхід її медіа.
Зараз один із фокусів досліджень журналістів зосереджений на біг-теху, Кремнієвій долині та її культу у сучасному світі. Наталя Антелава вказує на нездорові відносини між медіа та техгігантами. Вона використовує аналогію міжособистісних стосунків, коли людина розуміє, що опинилася у ліжку не з тим хлопцем і він тут не по любові, а заради вигоди. Тому вона закликає не брати від них кошти та писати про них більше незаангажованих статей. Адже Кремнієва долина насаджує погляд, що технологічний прогрес є єдиним видом прогресу і викинула звідти людину. До того ж керівники техногігантів перетворюються на найпотужнішого гравця на світовій арені. Часто вони готові приєднатися до політиків-популістів і піти проти базових принципів, навколо яких раніше існував суспільний консенсус, як на глобальному рівні, так і в країнах окремо.
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Наталею Антелавою про культ біг-теху та перетворення його на нову релігію, її розчарування в медіа індустрії та захоплення журналістикою, інформаційний шум та провину CNN, вплив Coda та цінність свободи для грузин.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Georgian journalist Natalia Antelava worked at the BBC for nearly ten years. But she grew tired of producing stories without deeper context. She wanted to pursue journalism that truly focused on why and how things happen. That’s why, in 2015, she co-founded the online platform “Coda Story”. Reporting and storytelling that uncover and explore the root causes of global change form the core approach of her media outlet.
One of the current focuses of Coda’s journalists is Big Tech, Silicon Valley, and its cult-like status in today’s world. Natalia Antelava points to the unhealthy relationship between the media and tech giants. She draws an analogy with personal relationships — when someone realizes they’ve ended up in bed with the wrong guy, and he’s there not for love, but for self-interest. That’s why she urges media outlets not to accept funding from tech giants and to publish more independent stories about them. Silicon Valley, she says, promotes the idea that technological progress is the only kind of progress — pushing humanity out of the equation. At the same time, tech leaders have become some of the most powerful global players. Often, they are willing to align themselves with populist politicians and go against the foundational principles around which societal consensus once existed — both globally and within individual countries.
Journalist Angelina Kariakina speaks with Natalia Antelava about the cult of Big Tech and its transformation into a new religion, her disillusionment with the media industry and passion for journalism, information noise and CNN’s role in it, Coda’s impact, and the value of freedom for Georgians.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
-
Із початку повномасштабного російського вторгнення Данія виділила Україні понад 8 млрд євро, з них 90% – військова допомога. Цю країну можна назвати серед найвірніших українських союзників – вона посідає друге місце у світі серед держав, що найбільше витрачають на допомогу Україні відносно спроможності власної економіки. На кінець минулого року – це близько 2% данського ВВП. Символом військової підтримки Данії стала передача винищувачів F-16, перші з яких вона перенаправила до України в серпні 2024 року. Загалом країна зобов’язалася надати 19 подібних літаків. До того ж, Данія напряму інвестує в український оборонно-промисловий комплекс, а саме, купує зброю безпосередньо в українських виробників.
Хоча військова складова є основною, але ця нордична країна також надала тимчасовий прихисток понад 40 тисячам українців. Загалом, кількість українців в Данії потроїлася, розповідає голова Українського Дому в Данії Наталя Попович. Щоб поглибити розуміння данцями української культури та історії, в Українському Домі, в будівлі в центрі Копенгагена площею у тисячу квадратних метрів, постійно проводяться різні заходи. Коли емпатії може не вистачати, то, зокрема, знання про взаємовідносини України та Росії протягом багатьох сторіч можуть підживлювати готовність підтримати України з боку Данії. Зазіхання на Гренландію з боку нинішньої влади США тільки посилило солідарність данців з українцями.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Наталею Попович про ставлення данців до погроз Трампа забрати Гренландію, чи матиме Україна підтримку від Данії надалі, чому вона постійно займає провідні місця в рейтингу найщасливіших країн світу, данських бізнес-гігантів та готовність її громадян платити високі податки.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
У лютому 2025 року тема проведення виборів в Українізнову стала актуальною. Нова влада в Сполучених Штатах вважала, що їх треба провести до кінця цього року, що сприятиме мирним перемовинам. Подібний сценарій довгий час проштовхувала і Росія, яка постійно розповсюджує наратив про нібито нелегітимність Володимира Зеленського на посаді президента України та завершення його повноважень весною 2024 року. Але під час війни провести вибори в Україні неможливо, якщо мова йде про чесне та вільне волевиявлення, впевнена голова правління Громадської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська. А поки країні треба готуватися до перших повоєнних виборів через велику кількість викликів та деградацію системи, адже українці не переобирали владу шляхом голосування протягом вже п’яти років.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із ОльгоюАйвазовською про захист влади від виборів під час війни, чому зараз неможливо провести чесні та вільні вибори в Україні, голосування поштою та як краще використати «Дію», а також її головні уроки після участі в Трьохсторонній контактній групі у Мінську.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Французький філософ, сходознавець, політолог та соціолог Олів’є Руа ще на початку своєї кар’єри зрозумів, що не буде працювати шкільним вчителем протягом усього свого життя. Його найбільше цікавили різноманітні кризи. Після початку війни в Афганістані наприкінці 70-х років Руа постійно їздив до країни, до моджахедів та вивчав вплив війни на традиційне тамтешнє суспільство. Розуміння специфіки Афганістану стала йому у нагоді при консультуванні та організації спеціальних місій ООН до країни за часів вторгнення до неї Радянського Союзу. Згодом Олів’є Руа працював головою місії ОБСЄ під час громадянської війни у Таджикистані після розпаду СРСР. Як науковець він займався ісламським фундаменталізмом, ісламом на Заході, а також країнами Близького Сходу. Зараз він пише про кризу культури та тривожні наслідки цього явища для всього світу.
Олів’є Руа впевнений, що хоча кризи і небезпечні для суспільства, але під час них люди вимушені брати відповідальність на себе. Для нього прихід Дональда Трампа до влади в США є прикладом корисної кризи. Приміром, Європа почала повільно усвідомлювати, що вона залишилися сама, без допомоги американців, і повинна власними силами захищати свої принципи. Для захисту свого способу життя Європі доведеться переозброїтися, для чого їй потрібен консенсус всередині суспільства. «Вперше за довгий час ми повинні запитати людей, чи готові вони померти за свій спосіб життя, за свої принципи? Ми не знаємо відповіді. Для молодого покоління ідея йти в армію — це екзотика. Але ми стоїмо перед цим вибором — чи готові ми боротися для захисту свого способу життя чи здатися?», — каже Руа.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Олів’є Руа про кризу культури, її заміну кодами та нормами, як суспільству повертатися до реальності та необхідність соціальних зв’язків, божевільних у владі та в чому він помилявся щодо російсько-української війни.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
The French philosopher, orientalist, political scientist, and sociologist Olivier Roy realized early in his career that he would not spend his life working as a schoolteacher. He was most interested in various crises. After the war in Afghanistan began in the late 1970s, Roy regularly traveled to the country, to the mujahideen, and studied the war's impact on the traditional Afghan society. His understanding of Afghanistan’s unique context proved useful when he was advising and organizing special UN missions to the country during the Soviet invasion. Later, Olivier Roy served as the head of the OSCE mission during the civil war in Tajikistan after the collapse of the Soviet Union. As a scholar, he has focused on Islamic fundamentalism, Islam in the West, and Middle East. Currently, he writes about the crisis of culture and its alarming consequences for the world.
Roy believes that while crises are dangerous for society, they force people to take responsibility. For him, Donald Trump’s rise to power in the United States is an example of a good crisis. For instance, Europe slowly began to realize that it was left alone, without American support, and would have to defend its principles on its own. In order to protect its way of life, Europe will need to rearm, which requires internal consensus. “For the first time in a long while, we have to ask people whether they are ready to die for their way of life, for their principles. We don’t know the answer. For the young generation, the idea of joining the army is exotic. We are confronted with that choice — are we ready to fight to defend way of life or to surrender?” Roy says.
Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Olivier Roy about the crisis of culture, its replacement by codes and norms, how society can return to reality and the importance of social connections, madmen in power, and where he was wrong about the Russia-Ukraine war.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
-
Через чотири місяці після повалення режиму Башара Асада в Сирії сформували перехідний уряд. На його чолі не буде прем’єр-міністра. Вся виконавча влада зараз в руках тимчасового президента Ахмеда аль-Шараа, який був призначений у січні 2025 року. Під час свого призначення аль-Шараа пообіцяв сформувати інклюзивний перехідний уряд, який має розбудувати зруйновані державні інститути і керуватиме країною до президентських виборів.
Після чотирнадцяти років війни та дії міжнародних санкцій Сирія перебуває у важкій економічній кризі. За оцінками експертів, 90% сирійців живуть у бідності, мільйони колишніх громадян Сирії надалі залишаються за кордоном. У березні в Латакії під час зіткнень прихильників поваленого диктатора Асада із силами безпеки загинуло понад тисяча людей, серед яких були жінки та діти. Водночас Ізраїль наносив авіаудари по Сирії, назвавши це попередженням нинішньому урядуі звинуватив Туреччину у спробі перетворити країну на турецький протекторат.
Попри всі складнощі країна намагається повернутися до нормального життя, вже кілька сотень тисяч біженців повернулися додому. Журналістка Наталя Гуменюк поїхала до Сирії, щоб відчути настрої в країні після завершення ейфорії від повалення режиму Асада. Як живе Дамаск та його знищені передмістя, про індустрійність катувань і чого хочуть колишні в’язні тюрми в Седная, а також чому важливі свідки звірств та воєнних злочинів колишнього диктатора відкрито називають свої імена – в розмові Ангеліни Карякіної із Наталею Гуменюк.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Марі Мендра – політологиня та професорка французького інституту Sciences Po. Протягом багатьох років вона досліджує Східну Європу та Росію, кілька разів входила до складу груп міжнародних спостерігачів на виборах в Росії та Україні у 1990-х та 2000-х роках.
В останній своїй книжці «Перманентна війна: головна стратегія Кремля» Мендра пише, що ведення війн у різних країнах для Володимира Путіна є інструментом збереження своєї влади з самого початку його правління. Через відсутність реальних причин для бойових дій він вигадував ці мотиви, наприклад, боротьба з тероризмом, утиск російськомовних або необхідність «денацифікації». Авторка вважає, що Путін був єдиним, хто прагнув до тотальної агресивної війні в Україні у 2022 році і нав’язав її своїм воєначальникам. Його не влаштовувала ситуація напівконтролю України, якої він домігся завдяки війні на Донбасі в 2014 році та анексії Криму, для нього цього було недостатньо. Через те, що він був дезінформований та хотів чути тільки те, що він хотів, президент РФ не передбачив ні опору українців, ні допомоги Києву з боку західних країн. «Війна була вибором Путіна. У нього були інші варіанти. Але вибір, який він зробив одноосібно, був величезною помилкою, і всі дуже дорого платять за неї», – каже Марі Мендра.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Марі Мендра про помилки Путіна та Трампа і що їх об’єднує, про перемовини і чим вони можуть завершитися, а також про одержимість нинішньої адміністрації Трампа та що їх може зупинити.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Marie Mendras is a political scientist and professor at the Sciences Po Paris. For many years, she has been researching Eastern Europe and Russia, and has participated several times as part of international observer groups for elections in Russia and Ukraine in the 1990s and 2000s.
In her latest book, "Permanent War: The Ultimate Strategyof the Kremlin," Mendras writes that waging wars in differentcountries has been an instrument for Vladimir Putin to maintain his power from the very beginning of his rule. Due to the lack of real reasons for military actions, he invented these motives, such as the fight against terrorism, the oppression of Russian-speaking populations, or the need for "denazification." The author believes that Putin was the only one who sought a total aggressive war in Ukraine in 2022 and imposed it on his military commanders. He was dissatisfied with the semi-controlled situation in Ukraine, which he had achieved through the war in Donbas in 2014 and the annexation of Crimea — this was not enough for him. Because he was misinformed and only wanted to hear what he wanted, the president of Russia did not foresee either the resistance of the Ukrainians or the support for Kyiv from Western countries. "The war was his choice. He had other options. The choice he made alone was a huge mistake, and everybody is paying very dearly for that mistake," says Marie Mendras.
Journalist Nataliya Gumenyuk talks to Marie Mendras about Putin’s and Trump’s mistakes and what connects them, about negotiations and what they may lead to, as well as the obsession of the current Trump administration and what might stop them.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations
-
Патрісія Кампос Мелло — журналістка із Бразилії та військова кореспондентка, яка висвітлює тему міжнародних відносин та прав людини у понад 50 країн світу. Вона також є авторкою серії розслідувань під час виборів експрезидента Болсонару, зокрема і про використання месенджерів для поширення пропаганди та дезінформації. В останні роки Кампос Мелло робила репортажі з Сирії, Іраку, Лівії, Туреччини, Лівану і Кенії.
В Україну вперше після початку повномасштабного вторгнення вона приїхала у 2023 році. Тоді у фокусі її уваги було життя цивільних українців під час війни та воєнні злочини російської армії. Вдруге журналістка приїхала до України вже в березні 2025 року. Цього разу протягом десяти днів Патрісія проїхалася вздовж лінії фронту, щоб зрозуміти чим відрізняється російсько-українська війна від традиційних, конвенційних воєн. Її приїзд співпав із оголошенням часткового припинення вогню після перемовин США із українською та російською делегаціями, які проводилися окремо в Ер-Ріяді. Після цієї заяви Кампос Мелло очікувала побачити в Україні святкування, подібне на фінал Чемпіонату світу з футболу. Але ніякої ейфорії з приводу часткового припинення вогню в країні не було.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Патрісією Кампос Мелло про те, що вона побачила на фронті та що цікавить її співвітчизників про життя в Україні, про бразильську дипломатію та її бажання мати більший вплив у світовій геополітиці, про нинішнього президента країни Лулу та близького до Трампа експрезидента Бразилії Болсонару та настороженість латиноамериканців до військових.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Patricia Campos Mello is a journalist from Brazil and a war correspondent who covers international relations and human rights in more than 50 countries around the world. She is also the author of a series of investigations during the elections of former president Bolsonaro, including one about the use of messaging apps to spread propaganda and disinformation. In recent years, Campos Mello has reported from Syria, Iraq, Libya, Turkey, Lebanon, and Kenya.
She first arrived in Ukraine after the beginning of the full-scale invasion in 2023. At that time, her focus was on the lives of Ukrainian civilians during the war and the war crimes committed by the Russian army. She returned to Ukraine in March 2025. This time, for ten days, Patrícia traveled along the front line to understand how the Russia-Ukraine war differs from traditional, conventional wars. Her visit coincided with the announcement of a partial ceasefire after negotiations between the US, Ukrainian, and Russian delegations, which were held separately in Riyadh. After this statement, Campos Mello expected to see celebrations in Ukraine, similar to the final of the FIFA World Cup. However, there was no euphoria in the country about the partial ceasefire.
Journalist Nataliya Gumenyuk talk to Patricia Campos Mello about what she saw on the front lines and what interests Brazilians about life in Ukraine, Brazilian diplomacy and its desire to have a larger influence in global geopolitics, the current president of Brazil, Lula, and former Brazilian president Bolsonaro, who is close to Trump, and the wariness of Latin Americans towards the military.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations
-
Українська журналістка Вікторія Рощина потрапила у полон влітку 2023 року. Після початку повномасштабного вторгнення вона писала багато матеріалів про життя на тимчасово окупованих територіях. Попри великий ризик журналістка самостійно їздила туди для написання репортажів. Вперше росіяни затримали Вікторію Рощину в березні 2022 року в окупованому Бердянську. Через десять днів вони її відпустили. Це її не зупинило і журналістка продовжила робити звідти матеріали, зокрема, про проведення псевдореферендуму на окупованій Донеччині, життя в Криму під час великої війни та святкування росіянами 9 травня у зруйнованому Маріуполі.
Влітку 2023 року Вікторія знову поїхала на окуповані території. Рощина хотіла з’ясувати, де знаходяться катівні, в яких росіяни незаконно утримують та мордують українців. Але там зв’язок з нею обірвався, Вікторія зникла. Тільки в квітні 2024 року Росія вперше офіційно визнала, що репортерка у них. На запит батька журналістки Міністерство оборони РФ надіслало лист із підтвердженням, що вона затримана і перебуває на їхній території. Вже у жовтні 2024 року Міноборони РФ надіслало лист на електрону пошту батька Вікторії Рощиної, що вона померла у полоні. Офіційних документів, свідоцтва про смерть Росія досі не надіслала, тіло Вікторії також не передала.
Журналісти «Слідства. Інфо» разом із організацією «Репортери без кордонів» та кореспондентами із медіа «Суспільне» та «Ґрати» почали своє розслідування, що відбувалося із Вікторією Рощиною з моменту її зникнення в окупованому Енергодарі. Про життя Вікторії у полоні — у розмові ведучої Ангеліни Карякіної із авторкою розслідування «Останнє завдання Віки», журналісткою Яніною Корнієнко.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Мін Сюан Ву (Ttcat) – співзасновник та гендиректор тайванської громадської організації «Doublethink Lab». Він приділяє багато уваги розкриттю китайських інформаційних операцій в Інтернеті та виокремленню загальних механізмів їхніх проведень. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну його зацікавило також, як співпрацюють китайська та російська пропаганда. Після проголошення промови Путіним про наміри Росії вторгнутися в Україну у лютому 2022 року, вже через годину Ttcat побачив стенограму виступу президента РФ китайською, слово в слово. Активіст спочатку подумав, що це фейк і промова взагалі написана китайцями. Адже там були ті ж самі пропагандистські наративи, що використовує Китай у бік Тайваню. Зокрема, Путін говорив, що нібито Україна не є справжньою країною. Але й для Китаю Тайвань не є справжньою державою, зазначає Ttcat. Цей переклад не був фейком, а свідченням того, що, посуті, пропагандистські наративи Росії та Китаю однакові.
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Ttcat про основні наративи китайської пропаганди всерединіТайваню та як вони змінювалися, як зараз ставляться до Китаю жителі Тайваню та чого вони хочуть, а також завдяки чому цій державі вдалося зробити технологічний прорив.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільногоінтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Wu, Min Hsuan (Ttcat) is the co-founder and CEO of the Taiwanese public organization "Doublethink Lab." He focuses on exposing Chinese information operations online and identifying the common mechanisms behind them. With the onset of Russia's full-scale invasion of Ukraine, he became interested in how Chinese and Russian propaganda collaborate. After Putin's speech declaring Russia's intentions to invade Ukraine in February 2022, Ttcat saw the transcript of the speech in Chinese, word for word, just an hour later. At first, he thought it was a fake and that the speech was written by the Chinese. It contained the same propaganda narratives China uses regarding Taiwan. Specifically, Putin claimed that Ukraine wasn't a real country. But for China, Taiwan is not a real state either, Ttcat points out. This translation wasn’t a fake but evidence that, in essence, Russian and Chinese propaganda narratives are identical.
Journalist Angelina Kariakina talks to Ttcat about the main narratives of Chinese propaganda within Taiwan, how they have changed, how the residents of Taiwan currently view China, what they want, and how this country managed to make a technological breakthrough.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations
-
Філліпс О’Брайен — американський історик, професор стратегічних досліджень в Університеті Сент-Ендрюса в Шотландії. Як науковець він цікавився стратегіями ведення Другої світової війни. Згодом він почав аналізувати, як ці схеми працюють у конфліктах ХХІ століття. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну О’Брайен слідкує за ситуацією на полі бою та політичними процесами навколо цієї війни. Він називає невірними оцінки аналітиків щодо сили Росії та її спроможності воювати. Дослідник нагадує, що в історії є чимало випадків, коли менші держави перемагали у війнах. Хоча Захід через свої страхи щодо ескалації та можливого розпаду Росії змусив вести українців виснажливу окопну війну, але Київ ще має шанси на перемогу. Україна може вийти з цієї війни, принаймні, в досить гарній формі, навіть за умови припинення її підтримки з боку США. Тут важливу роль гратиме вже Європа, а саме, наскільки вона зможе мобілізуватися та зрозуміти, що за свою безпеку вона відповідатиме сама. Світ, який існував з 1945 року із гегемонією США у питаннях глобального захисту, зник. Філліпс О’Брайен радить зараз «слідкувати за грошима». Якщо Європа почне вливати значні кошти на власну оборону, то вона розуміє нову реальність. Якщо ні, то це сигнал, що європейські лідери сподіваються, що можна ще все вдасться відмотати назад.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Філліпсом О’Брайеном про те, як можна перемагати у війнах, як потрібно зараз воювати українцям, чому Трамп підтримав Росію, що може замінити американську допомогу та уроки російсько-української війни, які вже мав зрозуміти світ.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільногоінтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Phillips O'Brien is an American historian and professor of strategic studies at the University of St Andrews, Scotland. As a scholar, he was interested in the strategies of the Second World War. Over time, he began analyzing how these strategies work in conflicts of the 21st century. With the onset of Russia's full-scale invasion of Ukraine, O'Brien has been monitoring the situation on the battlefield and the political processes surrounding the war. He argues that analysts' assessments of Russia's strength and its ability to wage war are incorrect. The researcher reminds that history is full of examples where smaller states won wars. Although the West, due to its fears of escalation and the potential collapse of Russia, forced the Ukrainians into a prolonged trench war, Kyiv still has a chance for victory. Ukraine can emerge from this war, at least in a relatively good position, even if U.S. support were to stop. Europe will play a crucial role here, particularly in how it can mobilize and understand that it is responsible for its own security. The world that existed since 1945, with U.S. hegemony in global defense matters, has disappeared. Phillips O'Brien advises to "follow the money" now. If Europe starts investing significant funds into its own defense, it will have understood the new reality. If not, it signals that European leaders hope that everything can still be reversed.
Journalist Nataliya Gumenyuk talks to Phillips O'Brien about how to win wars, how Ukrainians should fight now, why Trump supported Russia, what can replace American aid, and the lessons of the Russia-Ukraine war that the world should have already understood.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations
-
Одрі Танг — кіберпосолка та колишня міністерка цифрових справ Тайваню. Влітку 2024 року вона залишила пост в уряді своєї країни, куди потрапила після протестного «Руху соняшників». У 2014 році студенти та активісти на кілька тижнів окупували парламент Тайваню через непрозорі та таємні угоди із Пекіном, які могли б посилити вплив Китаю на острів. Танг допомагала доносити вимоги демонстрантів, а також розв’язувати конфлікти. Після цього вона стала радником міністра щодо цифрової участі громадян, а вже після приходу до влади нової президентки Тайваню Цай Інвень у 2016 зайняла офіційний пост в уряді. Одрі Танг боролася за відкритість даних та прозорість, щоб звичайні жителі Тайваню отримували більше інформації про роботу влади та могли їх аналізувати. Захист виборів від кібер-втручань, використання мемів, коміків та технологій у протидії пандемії, а також використання різних цифрових інструментів для просування демократії через створення платформ, які об’єднують, а не розколюють суспільство — все це серед досягнень Танг за час її роботи у тайванській владі.
Журналістки Наталя Гуменюк та Ангеліна Карякіна говорять із Одрі Танг про те, як Тайвань використовує цифрові технології для зміцнення демократії, ідеологію Big tech компаній, гумор у боротьбі з дезінформацією, уроки з війни в Україні та як хвороба серця у дитинстві навчила Танг інакше ставитися до життя.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском
https://www.journlab.online/donations
-
Audrey Tang is a cyber ambassador and former Minister of Digital Affairs of Taiwan. In the summer of 2024, she left her position in the government, which she had joined after the "Sunflower Movement." In 2014, students and activists occupied the Taiwanese parliament for several weeks to protest opaque and secretive agreements with Beijing that could have strengthened China's influence over the island. Tang helped communicate the demands of the demonstrators and mediated conflicts. After that, she became an advisor to the minister in charge of digital participation, and following the election of Taiwan's new president, Tsai Ing-wen, in 2016, she took on an official government post. Audrey Tang fought for data openness and transparency, so that ordinary Taiwanese citizens could access more information about the government's work and analyze it. Protecting elections from cyber interference, using memes, comedians, and technology to fight the pandemic, as well as using various digital tools to promote democracy through the creation of platforms that unite rather than divide society — these are some of Tang's achievements during her time in Taiwanese government.
Journalists Nataliya Gumenyuk and Angelina Kariakina talk to Audrey Tang about how Taiwan uses digital technologies to strengthen democracy, the ideology of Big Tech companies, humor in the fight against disinformation, lessons from the war in Ukraine, and how a childhood heart disease taught Tang to approach life differently.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations
- Показать больше
