Bölümler
-
Чому ми вперто засуджуємо корупцію «нагорі» і вважаємо, що нас це мало стосується? Чому наше розуміння, що є добре і що шкідливо, змінюється так повільно?
Для успішного зростання потрібно перемогти корупцію – чи не найбільш популярне нині твердження, як і запит на покарання затятих корупціонерів. Натомість наші психологічні риси, середовище зростання, етичні переконання, прагнення вигоди, постійна невдоволеність, вміння розпізнавати конфлікт інтересів усе ще чекають на увагу. Як дослідників, так і нас самих. Чому психологія корупції – це досі не вивчена тема?
-
Чому критичне мислення рятує від надмірних емоцій, і як це допомагає приймати доброчесні рішення? Чому так легко потрапити на психологічні гачки, якщо чогось не знаємо? І чому перевіряти факти й сумніватися важливо не лише, коли йдеться про новини?
Чим більше ми знаємо про послуги, що надаються безкоштовно, тим з меншою ймовірністю погодимося за них платити. Тому критичне мислення – це дуже важлива навичка, щоб протидіяти корупції. Причому варто вміти аналізувати як зовнішню інформацію, так і власні переконання. Як можна це робити?
-
Eksik bölüm mü var?
-
Чому наше побутове сприйняття корупції дуже відрізняється від визначення корупції у законодавстві? Чи легко сказати «Я платити не буду!», якщо всі навколо це роблять? Як усвідомлювати неправомірну поведінку, і чому важливі викривачі корупції?
Ставати самому позитивним прикладом – спочатку незвично. Тому для початку варто вчитися спокійно оцінювати допустимі межі своїх дій, а не пристосовуватися до можливого конфлікту інтересів. І взяти до уваги, що корупція зникає тоді, коли є офіційний запит. Навіщо повідомляти про корупцію і поважати цінність права?
-
Якщо нечесна вигода захоплює, навіщо оминати корупційний шлях? Чому пропонування хабаря є способом «зрізати кути»? І чи подібна корупція для небезпечної та захоплюючої гри?
Коли прагнення до отримання матеріальних благ бере гору над духовними цінностями, а покарання можна уникнути, існує ставлення до корупції як до ризикованої гри. Людей, схильних до такої поведінки, в суспільстві не вітають. Проте корупційні маніпуляції для багатьох є способом життя. І внаслідок зовнішніх обставин, і внаслідок індивідуального набору психологічних рис. Як не загравати з системою, а поважати правила?
-
Які емоції заважають нам сказати «ні» у корупційних обставинах? Чому страх, сором і провина найчастіше виникають на тлі маніпуляцій? І як приборкувати емоції, щоб залишатися в правовому полі?
До недоброчесності нас схиляє бажання отримати щось швидше, поза чергою, з вигодою для себе. Або ж купити собі безпеку, добре ставлення чи нібито увагу. У всіх цих випадках емоції «прикрашають» поведінку. І коли накриває, наприклад, страх, ми інстинктивно намагаємося позбутися неприємного відчуття та робимо все, що просить маніпулятор. Як протидіяти цьому?
-
Чому мотиви корупційної поведінки випливають із системи наших цінностей? Чому цінність безпеки у такій поведінці є базовою? І чи легко бути непідкупним, якщо довкола платять усі?
Для українців завжди, і особливо зараз, мати безпеку – означає вирішувати насамперед особисті, а не колективні питання. Звички, напрацьовані роками, страх за життя і здоров’я сформували стійку норму: купувати собі добре ставлення і прихильність. Але безпечним може бути і середовище без корупції.
-
Чому нечесна поведінка, з якою здобувається вища освіта, впливає на майбутнє прийняття рішень у політиці та державній службі? Як досвід банальних списувань та «подарунків» переноситься у доросле життя? І як побутова корупція перетворила недоброчесність на суспільну норму?
Ми умисно порушуємо загальноприйняті моральні й правові норми в академічному середовищі, щоб отримати переваги. Проте якщо в університеті формувати простір, вільний від корупції, можна досягати нульової толерантності до хабарництва.
-
Чому побутова недоброчесність – це завжди про емоції, бажання отримати щось швидше або ж купити вигоду для себе? Чому доплати у школах, лікарнях чи державних органах влади часто не називають корупцією? І чому настільки вкорінені стереотипи «так живуть усі» і «так у нас завжди було»?
Низові корупційні дії – це соціальна проєкція психологічних факторів. До недоброчесності нас підштовхують цінності та особливості характеру, а ще – зовнішні чинники: історичні та ментальні. Тож як і навіщо змінювати ставлення до побутової корупції?
-
Як з часів Київської Русі поширювалися корупційні традиції, а хаос XX століття закріпив корупцію на українських землях? Яка різниця між «корупцією сильних» (тими, хто бере хабарі) та «корупцією слабких» (тими, хто хабарі пропонує)? Які переживання спонукають толерувати корупцію, а які навпаки — її викорінювати? Досліджуємо феномен корупції в українському суспільстві у новому проєкті Суспільного Мовлення «Психологія корупції».
